- блукач
- -а́, ч., рідко.Той, хто блукає, не має постійного місця проживання; бурлака.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
блукач
Смотреть что такое "блукач" в других словарях:
блукач — іменник чоловічого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
блукацький — а, е. Прикм. до блукач … Український тлумачний словник
блукачка — и. Жін. до блукач … Український тлумачний словник
скитальник — а, ч., рідко. Той, хто блукає, поневіряється, не маючи постійного місця проживання; блукач … Український тлумачний словник
